Чому ми бідні в епоху інтелектуальної революції, якщо не дурні?

Високі технології дуже стрімко змінюють світ, в корені трансформуючи економічні парадигми таким чином, що доступ до найбільших благ цивілізації у перспективі відкривається ти, хто про це тільки мріяв. І тут дійсно як говорив Ісус Христос “…Кожному воздасться по вірі його”. Якщо раніше потрібно було мати потужні зв’язки і величезні ресурси, щоб вирватись у великий світ, то зараз достатньо мати на плечах голову із світлими ідеями, яка не боїться сили власного інтелекту і сміливо перевертає гори успіху.

Сьогодні гортав сайт ВВС і знайшов цікаву новину про те, що чоловік по імені Параг Агравал, цього тижня очолив Twitter, поповнивши цим самим лави “технарів” індійського походження, що стали топ-менеджерами у найвпливовіших компаніях Кремнієвої долини.

Сатья Наделла з Microsoft, Сундар Пічаї з Alphabet, директори IBM, Adobe, Palo Alto Networks, VMWare і Vimeo – також вихідці з Індії.

Ви собі лише на хвильку уявіть, на індійську громаду припадає лише близько 1% населення США і 6% робочої сили Кремнієвої долини. Більше того у її керівництві найвищої ланки представників індійської громади значно більше.

Як так сталося?

“Жодна інша країна у світі не “тренує” стільки людей у такій гладіаторській манері, як Індія”, – каже Рамабадран Гопалакрішнан, колишній виконавчий директор індійської транснаціональної компанії Tata Sons та співавтор книги “Менеджер, зроблений в Індії”.

“Від свідоцтва про народження до свідоцтва про смерть, від школи до отримання роботи, від поганої інфраструктури до дефіциту можливостей – дорослішання в Індії дає можливість індійцям стати “природженими менеджерами”, – додає він, цитуючи відомого індійського корпоративного стратега К. К. Прахалада.

Іншими словами, конкуренція і хаос роблять їх адаптивними до вирішення проблем, а частий вибір на користь професійних, а не особистих амбіцій допомагає вижити в американській офісній культурі понаднормової роботи, додає він.

“Це якості топ-менеджерів у будь-якій точці світу”, – каже Гопалакрішнан.

Керівники Кремнієвої долини індійського походження також належать до чотиримільйонної меншини, що є однією з найбагатших і найосвіченіших у США.

Близько мільйона з них – науковці та інженери. Понад 70% робочих віз категорії H-1B (яка дозволяє освіченим іноземним фахівцям – головним чином у сфері технологій – працювати у Сполучених Штатах) видаються індійським інженерам-програмістам, а 40% усіх інженерів іноземного походження у таких містах, як Сіетл, є вихідцями з Індії.

“Це результат різкої зміни міграційної політики США у 1960-х роках”, – пишуть автори книги “Інший один відсоток: індійці в Америці”.

На тлі руху за громадянські права у США імміграційні квоти за національним походженням замінили квоти, де перевага надавалася професійним навичкам та об’єднанню родини. Тому до США почали прибувати високоосвічені індійці – спочатку вчені, інженери та лікарі, а потім переважно програмісти.

За словами авторів, ця когорта індійських іммігрантів “не була схожа на жодну іншу з будь-якої іншої країни”.

Вони пройшли “потрійний відбір” і належали не просто до вищої касти, що могла дозволити собі вступити до авторитетного американського вишу, вони формували ще меншу групу, що могла оплатити магістратуру в США, – адже багато керівників у Кремнієвій долині мають ступінь магістра.

І останній фактор – це візова система, яка ще більше звузила коло індійських мігрантів до тих, хто має певні навички, часто в галузі науки, технологій, інженерії та математики або STEM, і може задовольнити “потреби американського ринку праці у фахівцях найвищого класу”.

“Це найкращі з найкращих, і вони приєднуються до компаній, де найкращі підіймаються на вершину, – каже підприємець і вчений Вівек Вадхва. – Зв’язки, які вони будують [у Кремнієвій долині], також створюють перевагу, адже це дає їм можливість допомагати одне одному”.

Вадхва додає, що багато генеральних директорів індійського походження поступово підіймалися кар’єрними сходами, і це, на його думку, дало їм смирення, яке відрізняє їх від багатьох директорів-засновників, яких звинувачують у зарозумілості й авторитарності.

На думку Вадхви, таких людей, як Наделла і Пічаї, відрізніє певна обережність, розсудливість і “м’якша” культура управління, що робить їх ідеальними кандидатами на найвищі посади – особливо в часи, коли репутація технологічних гігантів різко впала на тлі антимонопольних слухань у Конгресі, скандалів з іноземними урядами і фінансовою прірвою між дуже багатою Кремнієвою долиною та рештою Америки.

Їхнє “стримане, неагресивне лідерство” є величезним плюсом, вважає Саріта Рай, яка висвітлює індустрію високих технологій в Індії для Bloomberg News.

Культурне та релігійне різноманіття Індії з безліччю звичаїв і мов “дає їм [менеджерам індійського походження] можливість орієнтуватися у складних ситуаціях, особливо у питаннях масштабування бізнесу”, вважає Вінод Хосла, індо-американський бізнесмен, інвестор і мільярдер, засновник Sun Microsystems.

“Це разом з етикою працелюбності правильно їх налаштовує”, – додає він.

Є й більш очевидні причини. Вільне володіння англійською багатьох індійців полегшує їхню інтеграцію у технологічну індустрію США. А акцент в індійській системі освіти на математиці та природничих науках дає учням навички, які отримують подальшу підтримку у провідних школах інженерії чи менеджменту у США.

Однак величезні затримки з отриманням грін-карт у США та нові можливості на індійському ринку, безумовно, знизили привабливість кар’єри за кордоном для вихідців з Індії.

“Американську мрію замінила мрія про стартап в Індії”, – каже Рай.

Експерти вважають, що поява індійських “однорогів” – компаній вартістю понад мільярд доларів – свідчить про те, що в країні з’являються великі технологічні компанії. Але, додають вони, поки що зарано говорити, який глобальний вплив вони матимуть.

“Система стартапів в Індії – відносно молода. Приклади успішних індійців у бізнесі й на керівних посадах дуже допомогли, але для поширення цих рольових моделей потрібен час”, – каже Хосла.

А більшість успішних прикладів для наслідування, як і майже всі менеджери Кремнієвої долини індійського походження, – це чоловіки. Експерти вважають, що їхнє стрімке зростання не є достатньою підставою для того, щоб очікувати від індустрії прогресу в питанні гендерної різноманітності.

“Представленість жінок [у технологічній індустрії] далека від того, якою вона має бути”, – підсумовує Рай.

А тепер повернемось в Україну. Варто визнати, що висококласні ІТ-фахівці з України явище доволі поширене, але чи цього достатньо? Що заважає нам переорієнтувати хоча би невелику частину освіти заточеної із продукування потенційних універнсальних заробітчан на спеціалістів у сфері високих технологій?