Будинок з привидами: найжахливіший особняк Лондона

У престижному районі центрального Лондона, в Мейфері, розташований, мабуть, найвідоміший столичний «будинок з привидами». Репутація у особняка номер 50 на Берклі Сквер по-справжньому жахлива. З цим місцем пов’язано безліч містичних історій, включаючи кілька смертей, які важко пояснити.

Страх і божевілля: моторошний особняк забирає життя

Будинок, побудований у 18-му столітті, мало чим відрізняється від сусідніх будівель, прилеглих до нього довгим рядом з обох сторін. Славу підозрілого і небезпечного місця він завоював у вікторіанську епоху, коли спіритизм, полювання за духами і інтерес до всього потойбічного досяг апогею.

У 1820-х роках тут жив британський прем’єр-міністр Джордж Каннінг. Втім, зовсім недовго. Каннінг став на чолі уряду в квітні 1827 року, а вже в серпні він раптово помер. Саме в будинку 50 по Берклі Сквер він провів останні місяці життя. Його відхід, проте, не пов’язують зі зловісною репутацією особняка, так як здоров’я Каннінга вже було сильно розхитане до того моменту, як він заселився.

Після смерті Каннінга в будинку певний час проживала якась Міс Курзон, яка померла в глибокій старості, а в 1859 році там влаштувався молодий чоловік на ім’я Томас Майерс. Він вів спосіб життя опівнічників: вдень спав, а не спав після заходу сонця. Чоловік бродив по кімнатах особняка зі свічкою в руці, лякаючи слуг своєю дивною поведінкою.

Ходили чутки, що Майерс впав в стан, близький до божевілля, а причиною тому була нещасна любов. Дівчина, на якій він хотів одружитися, відкинула пропозицію руки і серця, після чого Майерса охопили туга і депресія. Чоловік перемістився на верхні поверхи, уподобавши горище (панські покої зазвичай розташовувалися на нижніх рівнях). 

Сусіди чули про екстравагантності Майерса і говорили, що з особняка часом долинали дивні звуки, а самого господаря підозрювали в проведенні окультних ритуалів. До моменту, коли той остаточно збожеволів і перестав платити по рахунках, у будинку вже була репутація місця, де мешкають привиди.

Достовірно невідомо, що саме сталося в особняку номер 50 в ранні роки, однак існує ряд легенд. За однією з них, молода дівчина в 1780-х роках вистрибнула з вікна верхнього поверху, рятуючись від свого жорсткого родича. 

Згідно з іншою версією, на горищі була вбита маленька дівчинка. Ще одна теорія розповідає про молоду людину, замкнену там же, на горищі, померлу, фактично, від виснаження і божевілля. Так чи інакше, але цей жах «без імені» продовжував жити в будинку, періодично з’являючись його мешканцям або випадковим гостям або в формі коричневого туману, або ж у вигляді білої жіночої фігури.

Орієнтовно в 1840-х якийсь молодий чоловік на ім’я Роберт Уорбойз, що начувся про будинок з привидами, вирішив провести тут ніч після хорошої пиятики в пабі неподалік. Нібито на це парі його підбив приятель. Уорбойз умовив тодішнього власника особняка дозволити йому переночувати в кімнаті на горищі. Після довгих умовлянь той погодився, однак попросив молоду людину дотримати дві умови: весь час тримати напоготові пістолет і, якщо той побачить або почує щось підозріле, зателефонувати в дзвіночок для прислуги. Приблизно через годину пролунав дзвін того самого дзвіночка, а потім і постріл. Господар і слуги кинулися нагору і виявили Уорбойза сидячого в кутку кімнати з пістолетом в руках. На обличчі молодого чоловіка відбився абсолютно непідробний жах. Точно невідомо, що сталось з юнаком.

Схожа історія сталася і з іншим сміливцем, який вирішив перевірити на собі, чи таки страшний будинок 50 по Берклі Сквер, як про нього розказують. Політик Джордж Літтлтон в 1872 році попросив дозволу у Томаса Майерса провести ніч на горищі. З собою чоловік взяв двостволку. Вранці лорд Літтлтон розповів, що його розбудив шум, що йшов з кута кімнати. Той взяв рушницю і приготувався стріляти. Раптово звук припинився, однак за мить в його сторону кинулася якась коричнева маса з щупальцями, яка із вигляду нагадувала щось на зразок восьминога. Літтлтон вистрілив в бік фігури, і та розчинилася в повітрі.

Після смерті Майерса в 1874 році будинок періодично майже весь час був порожній, але іноді отримував нових мешканців. Одним з них став якийсь джентльмен з двома дочками, що оселився там разом зі своєю прислугою. Одного разу в гості до них приїхав наречений однієї з служниць, капітан Кентфілд, якому дозволили там зупинитися. 

Господар відправив дівчину на горище, щоб та приготувала ліжко. Незабаром мешканці будинку почули несамовитий крик, що пролунав з верхнього поверху. Коли господар разом з дочками і гостем піднялися на горище, то знайшли бідну служницю, яка лежала на підлозі, а обличчя її було перекошене від страху. Дівчина відмахувалися руками від чогось невидимого і при цьому бурмотіла: «Не дайте цьому доторкнутися до мене». 

У той же день її відвезли в психіатричну лікарню, де вона померла буквально через кілька годин. Незважаючи на пригоду, сам капітан Кентфілд нібито вирішилв таки переночувати на горищі. Озброївшись пістолетом, він піднявся на верхній поверх і замкнув за собою двері. Через півгодини пролунав страшний крик і постріл. Кентфілда знайшли в кімнаті мертвим, а на обличчі його застигла гримаса жаху.

У 1887 році двоє друзів-матросів з корабля HMS Penelope, пришвартованого в порту, вирушили в центр Лондона в пошуках пабу і пригод. Гарненько випивши, моряки Роберт і Едвард спробували знайти місце для ночівлі. Невідомо, чи знали вони про репутацію будинку номер 50, чи випадково натрапили на нього, але побачивши, що особняк пустує, зважилися спробувати удачу. Матроси по тихому забралися в будинок і піднялися на верхній поверх, де і вирішили переночувати. 

Потрібно відзначити, що обидва вони перебували в стані сильного сп’яніння. Вночі матроси були розбуджені дивним шумом і скрипом дверей. За свідченнями Мартіна, якась маса вповзла в кімнату і накинулася на його приятеля. Збожеволівши від страху, той, кинувши Едварда одного в будинку, вибіг на вулицю і почав звертатися до першого зустрічного поліцейського. Коли ті підійшли до особняка, то побачили покалічене тіло Едварда біля входу.

Прокляте місце: містика чи раціоналізм?

Це був останній трагічний випадок, пов’язаний з «будинком з привидами». Скептики стверджували і стверджують донині, що всі згадані історії – звичайні вікторіанські байки і кожній з них можна знайти розумне пояснення. Ймовірно, якісь з описуваних подій і правда були або вигадані, або прикрашені. У випадку з матросами, наприклад, вважають, що між чоловіками сталася сварка, один розправився з іншим і звалив провину на «проклятий» особняк. 

Уорбойз міг вигадати історію про монстра заради виграшу в суперечці. Причина, по якій нещасна служниця збожеволіла, також могла виявитися цілком зрозумілої. І подальше ймовірне самогубство її коханого в даному випадку теж зрозуміло. Неясно тільки, чим керувався лорд Літтлтон, якщо його розповідь – цілком брехня.

Репутацію страшного місця, населеного примарами, будинок номер 50 міг отримати через надмірно екстравагантну поведінку Томаса Майерса – в усякому разі, саме так вважала його племінниця Дороті Невілл, що опублікувала в 1906 році статтю, де вона назвала всі чутки абсурдними і смішними. За словами Невілл, історія особняка просякнута сумом божевілля окремо взятої людини, а зовсім не містицизмом.

У 1930-х роках будинок віддали під магазин антикварної книги Maggs Bros, який розташовувався там аж до 2015 року. Нові власники не розповідали про жодну потойбічну активність чи дивні події. 

Але навіть якщо моторошна історія особняка вигадана письменниками і журналістами, репутація самого зловісного і густо населеного примарами будинку закріпилася дуже міцно і жива донині.