“Ні вроку!”: Що знає наука про погляд “лихого ока”
Археологи в Хорватії знайшли чудово збережене 1800-річне кільце із “оком”, яке використовувалося для захисту власника від магічних заклять або уроків, яке часто називають “лихим оком”.
Дослідники вважають, що поняття про вроки постало тоді, коли люди вірили в магію слів (від ректи — казати). А згодом уроками почали називати й проклинання поглядом очей. Лихий погляд може бути в будь-кого, коли на людину находить несприятливий час. Проте цю пору ніхто не відає, крім знахарів, відьом, які і використовують свої знання та вміння саме тоді. Прислів’я та приказки: «Від уроків і Бог не заховає»; «Як ся убрав, так го урочили», «Не вроку їм». Повсякденна побутова примовка «Нівроку він дужий» та інші подібні до неї теж пов’язані з уроками.
Переконання, що погляд заздрості чи неприязнь з боку іншої людини може спричинити травму, невдачу або навіть смерть для людини, на яку вона спрямована, існує принаймні 5000 років і часто призводить до того, що люди намагахються створювати захисні амулети, наприклад, одягають спецальні ювелірні вироби.
Кільце було одним із близько 200 предметів, видобутих за два метри під ґрунтом у східному місті Вінковці, районі, який, як відомо, був зайнятий задовго до римського періоду. Хоча розкопані керамічні предмети датуються першим – шостим століттями нашої ери, незвичне кільце було датовано третім століттям. На кільці є контур кролика або миші, що гризе квітку, символ щастя, тоді як над краєм кільця є око, що символізує захист від нещасть.
Письмове повідомлення про лихе око сягає приблизно 3000 р. До н. Е. Шумерам, які залишили за собою глиняну табличку, на якій написана молитва про захист від прокляття. Примітно, що подібну молитву і сьогодні використовують у багатьох культурах світу, особливо в Середземномор’ї.
Вважається, однак, що віра в “лихе око” сягає часів верхнього палеоліту, оскільки на стінах печер в Іспанії були знайдені 10 000-річні малюнки, які, схоже, зображують символи, що захищають від лихого ока.
Традиції та концепції різняться в різних культурах, але віра в лихе око існує далеко і широко. Це особливо сильно на Близькому Сході, в Центральній Америці, Східній та Західній Африці, Південній Азії, Центральній Азії та Європі, особливо в Середземноморському регіоні. Вона також поширилася на райони, включаючи північну Європу, особливо в кельтських регіонах, та Америку, куди її привезли європейські колоністи та близькосхідні іммігранти.
Ця концепція кілька разів зустрічається у Старому Завіті, а також зустрічається в ісламській доктрині, заснованій на висловлюванні Мухаммеда: “Вплив лихого ока – це факт …” [Сахіх Муслім, книга 26, номер 5427].
Спроби відбити прокляття лихого ока призвели до виникнення багатьох талісманів у багатьох культурах, як правило, дисків або кульок, що складаються з концентричних синьо-білих кіл, синього чи зеленого ока, що носяться на руці, та різних інших форм ювелірних виробів із зображенням око.
Але на додаток до оберегів або «щасливих оберегів», багато культур застосовують захисні заходи, намагаючись відвернути лихе око. Наприклад, у азіатських дітей для захисту іноді чорніють обличчя, особливо біля очей. Серед деяких азіатських та африканських народів лихого ока особливо бояться під час їжі та пиття, оскільки вважається, що втрата душі є більш поширеною, коли рот відкритий; в цих культурах вживання їжі є одноосібним, або відбувається лише з найближчими родичами та за зачиненими дверима.
Інші засоби захисту, загальні для багатьох традицій, включають споживання певної їжі, носіння священних текстів, використання певних жестів руками та показ ритуальних малюнків або предметів. Римляни навіть носили великий фалосний предмет на шиї для захисту, мабуть, щоб привернути увагу ока до нього, а не до носія!
Медична наука та об’єктивність говорять нам, що око не може вбити, хоча століттями смерть часто приписували лихому оку. У середньовічній Європі відьом часто ідентифікували – і спалювали на вогнищі – за свідченням того, що вони скерували гнівний погляд на когось, що призводило до їх смерті. Британська судова система лихого ока та його приворожуючих здібностей була настільки налякана, що вимагала, щоб обвинувачених відьом вводили до зали суду, йдучи назад.
