Чому чукотські жінки вважали ганьбою народжувати за допомогою повитухи

Чукчі – особливий народ. Про них ходить чимало небилиць і анекдотів, але при цьому вони завжди викликали інтерес у дослідників. Чукчі навчилися виживати в суворих умовах природи, розводити оленів і майстерно полювати, а їх жінки відрізняються надзвичайною витривалістю. Вони навіть не користуються допомогою повитух під час пологів.

Справжня чукотська жінка

Етнограф Володимир Богораз багато років життя присвятив вивченню чукотського народу. У своїй праці «Чукчі», який був опублікований в 1934 році в Москві, він детально розписав його соціальну організацію. У книзі Богораза також описаний процес пологів місцевих жінок. Вони не стогнуть, роблять все самі і власноруч перерізають пуповину.

Все це зовсім не випадково. У суворих умовах тайги не доводиться розраховувати на медичну допомогу, тому здавна серед чукчів цінувалися огрядні і міцні жінки, здатні народити здорових дітей. У зв’язку з цим головним достоїнством чукотскої жінки в очах потенційного нареченого був широкий таз, який полегшує природні пологи.

Богораз неодноразово наголошував, що закоханий юнак в першу чергу оспівує огрядність, силу і здоров’я своєї обраниці. Насамперед він зверне увагу і зробить комплімент її широкому тазу. Потім підкреслить довге волосся, що також говорить про здоров’я. Найбільш частий і приємний комплімент у чукчів такий: «Велика жінка, великий таз, довгі коси».

Але навіть міцні чукотські жінки не завжди народжували легко. Іноді вони не тільки сильно кричали, але і кликали на допомогу повитух чи більш досвідчених жінок. За таку слабкість їх всіляко висміювали і засуджували в суспільстві. Діставалося і чоловікові недолугої породіллі, його презирливо називали «повитушним».

Феноменальна стійкість

Володимир Богораз не раз захоплювався стійкістю чукотських жінок. Вони довго працювали на вулиці в сильний мороз з голими руками. Також нерідко розпалені на свіжому повітрі дами навіть скидали з себе частину одягу, і все це в мінус 30 градусів за Цельсієм. Щоб сильно не пітніти, вони навіть закладали собі за пазуху жменю снігу.

Життя в умовах війни

Багато років побут і життєвий уклад чукчів вивчав і історик Олександр Костянтинович Нефьодкін. У своїй книзі «Військова справа чукчів (середина XVII-початок XX в.)» Він писав, що жінки часто вбивали своїх дітей і накладали на себе руки, коли до їх стійбища наближалися вороги, а всі чоловіки-захисники загинули. Але разом з тим вони також і воювали разом з чоловіками. За допомогою сокири чукотська жінка могла запросто позбавити не одного ворога життя.

У народі ходить багато легенд про відважних чукотських дів, які майстерно стріляють з лука і спритно обходяться із холодною зброєю. Історики вважають, що подібне виникло через велику кількість дівчаток-сиріт, які залишалися після міжусобиць. У неповних сім’ях дівчата не тільки вчилися домашнім справам, а й тренувалися разом з хлопчиками.

Цілодобова робота

Північні жінки могли обходитися без сну по дві-три доби. Спочатку вони весь день обробляли шкури, а потім вночі стерегли стадо. Після цього знову весь день займалися домашніми справами без особливої ​​втоми. При цьому, за словами Богораза, життя чукотських жінок було дуже важким. Нерідко вони навіть непритомніли під час роботи. Особливо сильно їм діставалося в сім’ях свекра і свекрухи.

Сімейне життя

Багаті чукчі були багатоженцями, але і звичайні чоловіки часто обмінювалися дружинами на час літнього полювання або зими до наступного сезону. Такий звичай детально описав у своїй книзі «Біля берегів Льодовитого океану», професор С.А. Арутюнов.

Особливості жіночого мови

Чукотські жінки замість літери “Р” використовують букву “З”. У деяких місцях для них під забороною також знаходиться і буква “К”. Замість неї вони використовують в розмові “Ц”. У цьому питанні етнографи не знайшли спільну мову, але негласно вважається, що подібні заборони засновані на релігійному грунті.