Віруваня Гуцулів про бурі, описані у 1885 році

Дана стаття наводить в оригіналі текст із видання “Записки наукового товариства імени Шевченка”, яке побачило світ у 1908 році.

Переглядаючи старші записи, пороблені звиж 20 літ тому в Жабю на Гуцульщинї о. Михайлом Мосорою, я натрафив на невеличку збірку гуцульських вірувань та поглядів, що прига дали мені людські гутірки (розмови) з нагоди сьогорічних елементарних нещасть, які навістили мабуть чи не цілу нашу країну, і цілий ряд подібних мотивів, з якими я давнійше нераз стрічався в розмовах з селянами.

Матеріал, зібрарий о. Мосорою, доволі цікавий і відкриває одну частину гуцульського сьвітогляду далеко красше і сьвіжійше, як збірки поодиноких вірувань, бо вяже ся лише з одною подією і може її через то представити живійше і докладнїйше.

Гуцульські віруваня, що дотикають бур, не ріжняться одначе нічим від того, що вже знаємо з иньших сторін української території. Як усюди у нас, так і тут, приписуеть ся повстанє забурень в природі роботі злих духів, відьм, чарівників та знахарів, в меншій мірі карі божій, особливо за нешанованє сьвят.

Інтересні при тім пояснене бурі і звістки про місцевих знахарів. Анальогічно до подібних випадків, виринає і тут зараз гутірка про конець сьвіта і проте, що чоловіка чекає. Не бракує і характеристичних розмов на тему, що хто хотів би ще зробити перед кінцем житя і якби бажав його закінчити. Сі одначе мотиви вказують безперечно на те, що бурі мусіли бути дуже прикрі, коли люди “гадали” вже пращатися з житєм. Се й потверджує автор записок у своїй недрукованій монографійцї про Гуцулів пишучи ось так:

„В днях 24—27/6 1885 лютила ся в горах страшна буря: град і дощ лив 4 дні без перерви. Ріки гірські з шумом котили камінє та забирали з собою хати і товар. Буря повалила кількасот моргів ліса, чисто як помелом замела. По кількох днях перерви повторило ся знов те саме. Не диво, що про нещастє заговорили широко.”

Подав Зенон Кувеля.