І сміх і гріх. Як радянський секретний вертоліт впав посеред міста

Ця абсолютно дивна історія сталася у 1980 році, 40 років тому, в Казані.

Три вертольоти Ка-27 мали змінити місце дислокації, причому своїх ходом.

Вертоліт був розроблений Конструкторським бюро Камова, причому під безпосереднім керівництвом головного конструктора, в чию честь і названо національний центр вертольотобудування імені Міля і Камова. 

Протичовновий вертоліт Ка-27 призначений для виявлення, відстеження і знищення підводних човнів, які прямують на глибині до 500 метрів. Крім цього, Ка-27 може забезпечувати виконання тактичних завдань як поодиноко, так і в складі групи.

Багатоцільовий вертоліт може працювати як з аеродрому, так і з борта корабля.

В силу різних причин і обставин випробування і постійні доопрацювання Ка-27 тривали майже 9 років, і на озброєння вертоліт потрапив тільки в кінці 80-го року.

Ну тобто судячи із відношення радянських військових до нього, це був справжнісінький, в бойових умовах здатний на дуже багато серйозних речей, не кажучи про банальний переліт пов’язаний зі зміною місця дислокації.

Злетіли з аеродрому в місті Кумертау, де їх серійно виробляли з 1977 року і попрямували до місця постійного базування в Северодвинск.

Дивацтва почалися ще до того, як вертольоти піднялися в небо, так як по-іншому важко пояснити чому повністю був заправлений тільки єдиний вертоліт, а решта летіли на пальному що залишилося після заводських випробувань.

Відстань до Казанського вертолітного заводу, де планувалася перша дозаправка, становило близько 600 кілометрів! З урахуванням того, що при повному бойовому завантаженні, на висоті 1.5 кілометра і середньої швидкості 220 км / год, вертоліт міг подолати 900 кілометрів в нормальних погодних умовах!

Так що нічого дивного немає, що за 20 кілометрів до першої зупинки і дозаправки, у одного з вертольотів на приладовій панелі з’явився сигнал про те, що в баку залишився аварійний залишок палива. Хоча дивно, що командир вертольота заздалегідь не вивчив рівень палива і не зміг спрогнозувати можливості польоту. При тому, що там було 2 шкали, в яких було видно рівень палива як в передньому, так і задньому паливних баках.

Після цього командир вертольота запросив екстрену посадку, але йому відмовили!

Уявіть діалог:

– Командир, палива немає, потрібно швидко сідати, поки не впали!
– Ні, наказую летіти далі!

Накази ж не обговорюють, а виконують, і екіпаж продовжив політ по призначеному маршруту.

Пролетіли ще 16 кілометрів, коли у одного з вертольотів закінчилося паливо, і екіпаж чи здійснив жорстку посадку на площі Повстання, чи то впав у єдино зручному для цього місці. Як описували пілоти, двигуни перестали працювати, просто стало тихо і машина почала втрачати висоту.

Другий вертоліт, який побачив падіння головної машини, відразу прийняв власне рішення про приземлення, що і зробив в двох кварталах від перехрестя, на газоні місцевого стадіону Тасма.

І лише третій вертоліт, який був заправлений повністю, зміг долетіти до запланованого місця.

Завдяки щасливому випадку обійшлося без людських жертв, як серед пілотів, так і цивільного населення. Нагадаємо йшов 1980 рік, уявляєте як здивувались місцеві жителі, коли побачили бойові протичовнові вертольоти, один падаючий в місті, а другий, що приземлився. Чи то війна, то нашестя інопланетян, але натовпи роззяв уникнути не вдалося.

Можливо це був черговий військовий експеримент, чи зможе вертоліт летіти без палива, але дива не сталося. Чиясь дурість або помилка могла дорого обійтися, і не кажучи про безцінне людське життя, уявляєте скільки коштував бойовий вертоліт, який так і не став на захист своєї країни.

Всього було вироблено менше 300 одиниць бойових вертольотів, один з яких, ви здогадались який, списали ще до того, як поставили на озброєння.

Ось такі історії бувають у військових!