А ви знали, що на землі є “підводний” народ який має іншу генетику

У даній статті мова піде про індонезійських рибалок – народ Баджо, представників якого, крім Індонезії, можна зустріти на Філіппінах і в Малайзії. 

Робочий день цих рибалок, в середньому, триває 8 годин, 60% цього часу вони проводять під водою. Як їм вдається так добре пірнати і надовго затримувати дихання?

Коли людина занурюється в воду, в її тілі запускається пірнальна реакція: починає сповільнюватися серцевий ритм, звужуються кровоносні судини, скорочується селезінка. Іншими словами, організм робить все можливе, щоб заощадити енергію в умовах дефіциту кисню.

Більшість людей можуть затримувати дихання під водою всього на кілька секунд, добре треновані – іноді на кілька хвилин. Але представники народу Баджо здатні на більше, вони можуть занурюватися в воду на глибину до 60 метрів і залишатися там без спеціальних засобів до 13 хвилин (в деяких джерелах вказується 15-20 хвилин). У море Баджо полюють на морських тварин і добувають корали – необхідний матеріал для різних декоративних виробів.

Дослідники з’ясували , що чудовими нирцями цих людей зробила еволюція, закріпивши генетичну мутацію, яка привела до збільшення селезінки.

Селезінка – один з найважливіших органів в тілі людини. Вона підтримує імунну систему, в ній синтезуються антитіла, які допомагають організму боротися з інфекціями. Цей орган джерело лімфоцитів – головних клітин імунної системи, здатних переробляти і захоплювати токсини. Селезінка може скорочуватися і викидати кров в кровоносну систему. Наприклад, такі скорочення спостерігаються у людини при занятті фізкультурою і у морських мешканців під час тривалого занурення.

Попередні дослідження вчених показали , що у тюленів, а також морських ссавців, які проводять більшу частину свого життя під водою, селезінка набагато більша, ніж у наземних тварин. Таким чином фахівці встановили зв’язок між тривалістю затримки дихання і розміром цього органу.

У 2018 року датські дослідники вирішили перевірити цю теорію на людях: на “пірнальника” – представниках народу Баджо, і їх “сухопутних” сусідів. Виявилося, що розмір селезінки у Баджо на 50% більше, ніж у людей, чиє життя не пов’язана з морем. При порівнянні ДНК двох народів виявилося, що у “пірнальників” і “хліборобів” спостерігаються відмінності в 25 генах. Крім того, у Баджо була виявлена мутація в гені, який контролює рівень гормону тироксину, що впливає на розмір селезінки. Саме ця мутація, порахували вчені, і допомогла індонезійським рибалкам обзавестися настільки великою селезінкою.

Виходить, що в результаті природного відбору в геномі Баджо закріпилися ті гени, які допомогли їм стати чудовими нпірнальниками.

Чим це відкриття важливе? 

Висновки данських дослідників дозволили розгадати таємницю цього “морського” народу, що в майбутньому допоможе медикам створити ефективні методи лікування гіпоксії (захворювання, яке виникає через брак кисню).