Як СРСР викрав секрети ядерної зброї США

У 1945 році людство дізналося словосполучення ядерна бомба. Дізналося і жахнулося. 

Якщо випробування «Штучки» в пустелі Аламогордо справило враження тільки на обмежене коло людей, то «Товстун» і «Малюк» обрушилися на міста Японської імперії і відразу дали зрозуміти, що в світі з’явилася страшна зброя. 

Через кілька днів після вибуху в Нагасакі на засіданні ставки імператор Хірохіто вимовив фразу, що прийшла пора терпіти нетерпиме. Японія під загрозою нових бомбардувань капітулювала.

Практично всім політикам в світі стало зрозуміло – нова зброя ставить під загрозу тільки що завойований мир, оскільки маючи в своєму ексклюзивному розпорядженні атомну бомбу США автоматично ставало на новий рівень з військової точки зору. На планеті було потрібно створити новий баланс сил, причому єдиною противагою Сполученим Штатам міг стати тільки Радянський Союз. Але для цього СРСР було потрібно мати власну ядерну зброю, і в 1949 році вона з’явилася.

Внесок совка у розвиток ядерної бомби заперечити важко. Але мабуть не менший вклад зробила розвідка.

Багато секретних матеріалів проекту «Манхеттен» (так називалася розробка атомної бомби в США) потрапили в розпорядження совка завдяки, Василю Зарубіну, який керував групою агентів, які «поставляли» секрети американської атомної зброї.

Одним з головних джерел отримання матеріалів з атомної бомби був німець Клаус Фукс. Цей вчений в 1932 році став членом КПН, а коли незабаром до влади прийшли нацисти, спочатку перейшов на нелегальне становище, а потім і зовсім перебрався на Туманний Альбіон. Знайомство з фізиком Невілом Моттом дало можливість Фуксу влаштуватися до англійця асистентом, а в 1937 році отримати докторський ступінь. Правда в 1940 році з Клаусом сталося неприємність – він був заарештований як громадянин ворожої держави, але вже через півроку знайшов свободу.

Хоча Клаус Фукс був німцем, та ще комуністом, в 1941 році він отримав запрошення працювати в британському ядерному проекті. Незабаром сам вчений вийшов через Юргена Кучинського (людини, завербованої радянською розвідкою) на секретаря військового аташе СРСР у Англії Симона Кремера і запропонував передавати дані по ядерних розробок до яких він має відношення.

Сама Великобританія виявилася не в змозі самотужки вести масштабні дослідження в області ядерної зброї і була змушена піти на спільну діяльність в цьому напрямку з США, причому Англії відводилася роль молодшого партнера. В рамках спільної роботи з американцями Клауса Фукса відправили в 1943 році в Колумбійський університет. Кур’єром німця в Америці став знаменитий Гаррі Голд.

Незабаром послідувало переведення Клауса Фукса в Лос-Аламос, одне з сердець проекту «Манхеттен». У Лос-Аламосі Фукса включили в групу Т-1, завданням якої було створення вибухового пристрою і вивчення динаміки ядерного вибуху. Звичайно, Гаррі Голд не міг розібратися в формулах що містяться в документах переданих Фуксом, зате це змогли зробити провідні радянські фізики. Особливо високо цінував передані «кротом» розрахунків і креслень Ігор Курчатов.

Діяльність Клауса Фукса на Радянський Союз тривала до 1950 року поки він не був заарештований англійськими спецслужбами. Почалися допити, в тому числі і з пристрастю. Через деякий час Фукс видав свого зв’язкового Гаррі Голда, через останнього вийшли на Девіда Грінгласс, що також передавав ядерні секрети в СРСР і отримав за це 10 років в’язниці.

Девід Грінгласс також не зміг стримати рот на замку, через нього американці вийшли на подружжя Етель і Юліуса Розенбергів. Це був вельми серйозний успіх, адже подружжя передали в Радянський Союз креслення ядерної бомби «Товстун», що знищила в 1945 році японський Нагасакі. Судовий процес над Розенбергами був організований швидко – почалася так зване «полювання на відьом». Їм було винесено смертний вирок, правда, з проханням про помилування до президента зверталися Папа Римський, Томас Манн, Альберт Ейнштейн та інші відомі особистості, але Дуайт Ейзенхауер залишився глухим до цих звернень.

Клаусу Фуксу пощастило набагато більше. Великобританія відмовилася депортувати свого громадянина в США (де його напевно б стратили), а Радянський Союз відмовився офіційно визнати чоловіка своїм агентом. В результаті Фукса засудили на 14 років ув’язнення. Клаус на волі опинився достроково – в 1959 році шпигуна випустили з в’язниці, одночасно з цим позбавивши британського громадянства. Після звільнення Фукс повернувся в Німеччину в НДР, одружився на Маргарет Кейльсон, викладав у технічному університеті Дрездена і трудився в Центральному інституті ядерних досліджень. Згодом переконаний комуніст Клаус Фукс увійшов до складу ЦК СЄПН.

Ще одним видатним агентом що передавав ядерні секрети в Радянський Союз став відомий англійський фізик Алан Мей. Його завербував Ян Петрович Черняк. Англієць трудився над ядерним проектом в Кавендішської лабораторії і за 9 місяців передав в СРСР приблизно 130 листів безцінної інформації яка описує механізми атомного реактора та інших установок для розподілу урану.

У 1943 році Алана Мея перевели на роботу в США, співпраця з радянською розвідкою на час перервалася. Відновилася розвідувальна діяльність Мея у лютому 1945 року і тривала ще приблизно півроку. За цей час англієць відправив 23 надважливих доповіді про діяльність Лос-Аламоса, принципи механізмів уранової і плутонієвої бомб, результати випробування в Аламогордо, інформацію про атомні бомбардування і їх наслідки Хіросіми і Нагасакі. А ще англієць передав в СРСР зразки плутонію-239 і урану-235. В результаті зради шифрувальника радянського військового аташе в Канаді лейтенанта Гузеенко, що зв’язався з канадською контррозвідкою, Алан Мей був заарештований. Суд засудив англійського фізика до 10 років в’язниці, з яких він провів за гратами трохи більше половини.

Список людей передавали ядерні секрети в СРСР вищепереліченими особами не вичерпується, причому частина з них до цих пір засекречена і відома стороннім виключно під псевдонімами.