Що зображено на фресці середньовічного монастиря

В одній з публікацій югославського журналу «Світло» була випущена стаття під незвичною назвою «Супутники на наших фресках». Численним читачам були показані незвичайні фото, з особистого архіву одного з учнів югославської мальовничої Академії, Олександра Пауновіча.

У 1964 році, учням були продемонстровані фрески православно-католицького монастиря Дечани. Серед інших зображень були фотографії Розп’яття і Воскресіння Христа. Саме звичайний студент звернув увагу на те, що раніше залишалося непоміченим. Завдяки своєму розташуванню, а фрески зображені на висоті понад 15 метрів, розглянути їх детально, без застосування спеціалізованого обладнання, не представлялося можливим.

Думки про подорожі в незвіданих шарах атмосфери в найдавнішій історії розбурхують багатьох сучасних дослідників і вчених. Людство завжди прагнуло пізнати незвідане і виявити всі таємниці світу. Можливо, саме завдяки цим прагненням було придумано безліч міфічних історій. Дехто припускає, що польоти були дійсно можливі, і хтось не раз брав обраних з собою за хмари.

Дечанський монастир розташований між невеликими містами Печ і Джаковіца, в Косівській Метохії. Обитель була закладена в XIV столітті за правління короля Стефана III. Зведення тривало протягом довгих восьми років. На одній з архітектурних арок донині збережено підпис, який говорить, що монастир був побудований «фра Вітою, чернцем ордену Малої братії, протомастером з Котора, граду королівського».

Також збереглися історичні довідки про те, що монах мав головних помічників – протомастера Джорджа з його братами Ніколою і Доброславом. Руками цих будівельників були зведені кілька сербських церков. Вони володіли великим досвідом в цій сфері і зберегли свої імена в історії.

У 1350 році Дечанський монастир був прикрашений численними рукотворними фресками. На деяких зображеннях можна розглянути «супутники», які летять один за одним із заходу на схід. У першому літальному апараті зображена людина. Одна рука льотчика розташована на передбачуваному важелі, а погляд звернений назад. У глядача створюється повне відчуття, що пілот стежить за другим літальним апаратом, під керуванням такої ж людини.

Після запуску перших супутників Землі і польотів космонавтів до орбіти, в 1960 році, багато провели аналогії між зображенням на фресках і дійсністю. У публікації для порівняння навіть були приведені знімки перших радянських супутників.

Обидва літальні апарати на фресках, мають обтічну форму, також добре помітні «реактивні струмені», чітко позначають швидкість пересування. На землі намальовані спостерігачі, які стежать за переміщенням льотчиків. Багато з них зображені в стані непідробного страху, з закритими очима і захованими в долоні вухами.

Люди промальовані з особливою деталізацією і виразністю. Їх міміка показує глядачеві подив і розгубленість від всього, що відбувається. У центрі зображення на фресці розташоване розп’яття Ісуса Христа, а під розп’яттям – біблійна сцена Воскресіння.

Видавці журналу «Світло» описали це наступним чином:

«В момент Воскресіння Месія немов знаходиться в ракеті, яка ще не стартувала». 

Глядач може провести повну аналогію зображення з контуром ракети, а у верхній частині цієї ракети чітко видно два стабілізатора руху.