Зверхвитривале плем’я Тубу: майже не їдять і майже не старіють! Аномалія чи вигадки?

В журналі «Вокруг света» в 1973 році було опубліковано статтю про дивне плем’я, африканців.

В тій статті розповідалось, що в Сахарі живе кочове плем’я тубу, яке відрізняється неймовірною витривалістю, хорошим здоров’ям, довголіттям і красою. Живуть на стику Чаду, Нігерії та Лівії.

Суть статті зводилась до того, що вони можуть долати по 60-100 км в день, харчуючись лише трав’яним відваром на сніданок, декількома фініками на обід і невеликою кількістю просової каші, присмаченою приправами з коріння і пальмового масла на вечерю. Про споживання води не говорилося, але малося на увазі, що пили мало.

Писалося ще й те, що вони відрізняються довголіттям, дуже низькою для Африки дитячою смертністю і до самої смерті зберігають здорові зуби. У деяких статтях писалося ще й про те, що у них найнижча в світі захворюваність на рак.

Також згадувалося, що вони не їдять м’яса (як варіант – вкрай рідко) і лише потроху попивають молоко. У першій статті йшлося ще й про те, що, коли бельгійці пригостили їх м’ясним бульйоном, ті плювалися далі, ніж бачили.

При цьому автор не міг зрозуміти, як тубу можуть обходитися без тваринного білка.

На жаль, в статті говориться не про подорож автора, а його розповідь про експедицію бельгійців. На жаль теж, безіменних, але які начебто мають відношення до трьох бельгійських університетів. Начебто серед них були і медики.

Останні брали зразки крові у тубу, але в тексті говорилося тільки про те, що аналізи були хорошими. Конкретики не було. Йшлося про те, що цей феномен вивчатимуть, але, як – до сих пір глухо.

Взагалі випадки, коли за радянських часів в «Вокруг света» писали би будь-яку дичину, були рідкісними. Однак в даному випадку, схоже, текст перевірявся не дуже прискіпливо.

По-перше, трохи бентежить те, що тубу не їдять м’яса і навіть обходяться без тваринного білка. Ага, кочівники, у яких є худоба, і які її навіть доять (цей факт підтверджений), але і м’яса не їдять, і молока не п’ють. Кочівники-мазохісти.

Хтось з коментаторів висловлював думку, що вони його на продаж розводять, але от якось не спостерігалося в природі таких кочівників, які розводили б худобу тільки для того, щоб потім купити за неї фініки і просо.

У Мережі є інформація, що ці «вегетаріанці», дуже навіть споживають молоко, хоча і у відносно невеликих кількостях. Що таке вершкове масло їм теж відомо. В іншому тексті говорилося, що молоко вони вживають цілком пристойно.

Більш того, деякі з тубу, що живуть в більш-менш багатих фауною місцях, навіть промишляють полюванням. Ймовірно для того, щоб теж обміняти видобуток на просо.

Так що вважати тубу вегетаріанцями немає підстав. А що до згадки про те, що тубу не перенесло м’ясний бульйон, то в тексті сказано, що вони відпльовувались від м’ясного бульйону приготованого по-європейськи. Можливо, їх збентежив сам рецепт. Та й не факт, що самі вони готують бульйони, а не, скажімо, смажать або в’ялять м’ясо.

Що стосується описаного вище раціону, який за будь-якими мірками недостатній, то для початку потрібно врахувати хто такі тубу.

На жаль, точних зображень немає, і зазвичай замість тубу ліплять все що можна – від худющих масаїв до здоровенних волоф або практично європеоїдних берберів.

Більш-менш достовірні фото показують людей змішаного негроїдно-європеоїдного типу, що нагадують туарегів з дещо більшою домішкою негроїдної.

Але можна майже не сумніватися, що вони високі і дуже худі, що для перегодованих європейців вже є достатньою підставою, щоб порахувати їх неймовірно красивими.

Худі тіла і енергії вимагають менше, так що не варто європейські норми сприймати на загальну норму. Для худих вона набагато менша.

До цього варто додати і те, що до споживання зменшеної кількості їжі можна себе банально привчити. На три фініка перейти не вдасться, але зменшити раціон приблизно вдвічі для більшості цілком реально, і шкоди від цього не буде. Швидше, буде користь.

У статті був спочатку упущений той факт, що «бельгійськими вченими» було досконально вивчено харчування тубу. Насправді це просто брехня, оскільки досконально не було вивчено харчування навіть тих кількох людей, які здійснювали той перехід.

Що їсть все плем’я невідомо, чим годують дітей – невідомо, що їдять люди похилого віку або вагітні жінки – невідомо, як і те, як змінюється харчування протягом року.

І навіть те, з яких трав був той відвар, який піддослідні тубу пили з ранку, залишилося невідомим. В обід одні з’їли невідому кількість фініків (ясно тільки, що трохи). А ввечері – трохи каші з невідомим корінням або невідомою кількістю рослинного масла. Такі ось дослідження: все на око.

До речі, щодо «на око»: колись автор довгий час їв один раз в день, поглинаючи невелику порцію їжі. Оточуючих дивувало, як можна так мало їсти день у день.

Але якби вони вникли в суть справи, то побачили б, що їжа у мене була зготована за подобою вкрай живильного тибетського чаю, і свої 1500 ккал я все одно отримував. Так що, поки ми не знаємо, скільки, скажімо, масла пхали тубу в свою пшонку, оцінювати їх раціон як неймовірно убогий зарано.

До цього варто додати ще й те, що тубу вивчали на прикладі групи перевізників солі. Взагалі-то з таким же успіхом можна вивчати середнього цивільного на прикладі дюжини елітних спецназівців. Або на прикладі групи туристів.

З власного досвіду можу сказати, що, вирушаючи в походи на кілька днів, я можу взяти тільки жменю горіхів та жменю сухофруктів (ті ж фініки, курага або родзинки). Якщо до походу харчувався нормально, то протягнути на таких харчах тиждень-півтори можна без особливих проблем, особливо якщо є досвід голодувань.

Ну, тягти на собі продуктовий багаж бажання немає. Швидше за все, щось таке було і у тубу: помірне харчування в звичайному житті і кілька занижене в поході. Відїстись можна і після повернення.

Продовжує цікавити і склад того пійла, яке вони пили з ранку. Відомо, що в Африці здавна використовувався якийсь рослинний стимулятор. І він мав широке застосування.

Африканські мисливці за рабами, жерли ці диво-боби, і ледь не весь континент на підніжному кормі перетинали.

Вселяє скепсис і те, що тубу спокійно долають по 80-90 км в день. Не щодня, а час від часу. Цифра, звичайно вражаюча, але при високій тренованості, сухій статурі і правильної для даного регіону антропометрії.

У них всіх дуже вузькі стегна і дуже довгі ноги. При цьому такий результат на рівнині показати можна. Особливо, якщо мав місце бути прийом чогось чарівного.

Зовсім мало віриться, що хтось збирав статистику по онкології серед тубу. Хоча, в чому наймерше сумнівів в тому, що серед них ця напасть і справді нижча, ніж в цивілізованих країнах. Але це характерно майже для всіх груп, що живуть в умовах наближених до первісних.

А ось у чому сумніватися немає підстав, так це в тому, що тубу примудряються зберегти зуби до похилого віку. На жаль, бельгійські вчені не потрудилися дізнатися, як саме тубу доглядають за своєю “корморізкою”. А адже був час: поки кілька сотень верст пройдеш, скільки обговорити можна!