Карколомна доля, найрозумнішого за всю історію людства з IQ 260. Вихідець з України
Любителі автоперегонів в класі машин «Формула 1» чудово знають, що хороша стартова позиція ніяк не гарантує місце в призовій трійці на фініші. Навіть володар поул-позишн може з ким-небудь зіткнутися, вилетіти з траси, чи і зовсім не фінішувати через технічні проблеми.
У звичайному житті картина аналогічна – обдарованість в дитинстві не гарантує успіху в подальшому житті. І доля вундеркінда Вільяма Джеймса Сідіс найкраще тому підтвердження.
Один із найрозумніших людей в історії Вільям Сідіс народився в Нью-Йорку в день сміху (дурня) 1898 року. Його батьки емігрували в Новий світ з українського міста Бердичів (в той час Російська імперія). Отець Борис Сідіс поїхав в США через політичні переслідування (на батьківщині чоловік провів 2 роки в одиночній камері).
Він закінчив блискуче Гарвард (наставником був великий американський філософ і психолог Вільям Джеймс, в честь якого Борис назвав сина, до речі Вільям Джеймс став хрещеним батьком дитини), потім в тому ж університеті викладав психологію, видав кілька наукових праць, вважався одним з найбільших психологів свого часу в Сполучених Штатах.
Ще він був поліглотом, а також створив власну теорію виховання обдарованих дітей.
Дитяча фотографія Вільям Джеймс Сідіс.
Мати майбутнього генія Сару Мандельбаум батьки вивезли в Америку через 2 роки, рятуючись від єврейських погромів.
Вона в 1897 році закінчила медичний факультет університету в Бостоні, але пожертвувала власною кар’єрою заради виховання сина. Метою батьків було виростити з власної дитини генія, використовуючи теорію виховання, створену Борисом Сідіс.
Як вважав автор теорії виховання «дитина не буває занадто малою для навчання». І він почав з того, що став демонструвати дитині кубики з буквами.
Зерна впали на благодатну землю (пізніше IQ Вільяма Сідіс оцінювався в 260-300 одиниць, що робило його найрозумнішою людиною світу, можливо, за всю історію людства). Для порівняння рівень інтелекту в 96 одиниць є середнім, а людина з IQ 120 вважається розумною, IQ видатних вчених Альберта Ейнштена і Стівена Хокінга 160 балів.
У віці 7 місяців малюк не тільки знав дуже багато слів, але і всі літери. У віці півтора року було зафіксовано нове досягнення вундеркінда – він зміг самостійно прочитати «Нью-Йорк Таймс». В 2,5 року малюк впевнено друкував на машинці англійські і французькі тексти.
А далі закрутило, понесло. Батьки все більше напружували дитину, і навчання йшло зі все наростаючою складністю.
У 6 років Вільям визначився з релігією ставши атеїстом, а 7 років від роду він освоїв всю шкільну програму, витративши на це приблизно півроку. У цьому віці він знав уже 7 мов. До 8 років на рахунку малолітнього генія було 4 книги (в тому числі одна вельми серйозна монографія), успішно здані вступні випробування в Гарвард. Але прийняти до навчального закладу абітурієнта адміністрація ВНЗ відмовилася через занадто юний вік кандидата.
В 9 років вундеркінд розробив власну систему логарифмічного числення, використавши замість звичних осно е або 10 основу 12. Студентом Гарвардського університету Вільям Сідіс став в 1911 році (наймолодший студент за всю історію Гарварда), коли його зарахували поряд з Норбертом Вінером і Річардом Фуллером в групу для обдарованих дітей. Але ще в 1910 році він прочитав в Гарвардському математичному клубі лекцію про чотиривимірні просторові тіла (пляшка Клейна тощо).
Гордий успіхами сина Борис Сідіс в 1911 році опублікував книгу «Обиватель і геній», в якій піддав жорсткій критиці американську систему шкільної освіти, вказуючи на переваги навчання вдома. Доказовою базою при цьому служив юний Вільям. Однак, піддаючи дитину настільки інтенсивному навчанню, Борис і не замислювався, що позбавляє сина дитинства. Розплата настала в 1923 році, коли Вільям не вважав за потрібне з’явитися на похорон батька.
Влітку 1914 року юнак став володарем диплома бакалавра мистецтв. Незабаром в його кишені був диплом з відзнакою про закінчення Гарварду. Репортерам вдалося дізнатися, що юний геній абсолютно не цікавиться прекрасною половиною людства і дав обітницю безшлюбності. Це смакували в різних виданнях, що завдало серйозного удару по психіці Вільяма.
У 1915 році юний вчений обійняв посаду професора математики в університеті Вільяма Маршу Райса, що в Х’юстоні, штат Техас. Однак студенти відкрито глузували з своїм викладачем тригонометрії, а також евклідової і неевклідової геометрії, який просто поступався їм у віці. Через деякий час і зовсім почали лунати погрози фізичної розправи.
У 1916 році Сідіс повертається до Нової Англії і в вересні вступає до Гарвардської школи права, але йде з неї на останньому курсі в 1919 році. Причина звільнення була досить традиційною для того часу – молодою людиною закрутила політика. Він був заарештований за участь в першотравневій демонстрації, що проходила в Бостоні, і засуджений до півтора років в’язниці. Правда, батькам вдалося домогтися заміни відсидки на річне лікування в їх психіатричній клініці. Після закінчення цього терміну Вільям продовжував уперто називати себе соціалістом, але батько пояснив спадкоємцю, що наступного разу його відправлять у звичайну психлікарню, звідки він навряд чи вийде.
Після цього Вільям на якийсь час зникає з поля зору репортерів, він влаштовується працювати бухгалтером і незмінно залишає місце роботи як тільки стає відомо про його геніальнісь. У 1924 році журналіст «The New York Herald Tribune» зміг виявити Сідіс в одній з контор на Уолл Стріт. Незабаром вийшла стаття в якій розповідалося, що геній 1909 року зараз трудиться операторном лічильної машини отримуючи за свою роботу 23 долара в тиждень.
Сідіс знову зміг сховатися від громадськості більше ніж на 10 років. Він продовжував працювати скромним клерком, писав романи, під псевдонімом опублікував трактат про залізничні квитки (їх колекціонуванням вчений захоплювався з дитинства) де показав, як можна збільшити пропускну спроможність залізниць, отримав патент на нескінченний календар, що враховував високосний роки. Вважається, що в зрілому віці Вільям Сідіс знав близько 40 мов, також він створив і власну штучну мову. Як говорив сам Вільям, на вивчення нової мови йому потрібна доба.
У 1937 році його життя засвітив громадськості кореспондент «New Yorker», зробивши генія одним з героїв циклу «Де вони зараз», присвяченого відомим особистостям, що надовго випали з кругозору суспільства. Помер Вільям Сідіс на самоті в кімнаті, що орендував у гуртожитку в Бостоні в 1944 році. Причина смерті крововилив в мозок.
