Хто такі волхви? Улюбленці богів, яких боялись і слухали навіть правителі

Хто із нас не чув про віщого князя Олега, який помер від свого коня? Цю історію розказують дітям на уроках історії. Цікавим нюансом в ній є присутність таємничої особи волхва такого собі “улюбленця богів”, до якого приходив княз Олег.

Кими могли бути ті волхви, якщо сам князь вислухав чоловіка, який отак взяв, вийшов із лісу і напрочив йому таку сумну історію із власним конем?

Що означає слово “волхв”

Оригінальна слов’янська мова, якою розмовляли в дохристиянські часи не дійшла до нас в живому виконанні. Те що зараз вважається праслов’янською мовою – це реконструкція, заснована на письмових пам’ятках, знахідках і свідченнях. Саме слово “волхв”, на думку вчених, походить від старослов’янського дієслова “бурмотіти, говорити нерозбірливо, заговорювати”. 

Проводячи паралелі з шаманизмом північних народностей, найбільш наближеним за змістом буде слово “камлать”. Чимало пов’язує походження слова “волхв” з фіно-угорськими етносами, з якими слов’яни були сусідами. 

Зокрема, у фінській мові до сьогоднішнього дня збереглося слово velho (в Чудському варіанті volho), яке означає чаклун, чарівник. При цьому філологи-славісти вважають, що слово також описувало зовнішній вигляд давньоруських чаклунів “волхвів”.

Чим займалися волхви

Проаналізувавши всю наявну пряму і непряму інформацію, можна сказати, що волхви були жерцями слов’янських дохристиянських вірувань. Вони стояли в ієрархічній драбині родоплемінного ладу досить високо – зазвичай на рівні не набагато нижче князя або глави громади, хоча і трохи осторонь від нього. 

Таємне знання робило фігуру волхва недоторканною з міркувань світогляду. Вважалося, що ця людина має здібності і таємні знання, які дозволяють йому спілкуватися з богами, божествами і духами, що наповнюють світ стародавнього слов’янина дохристиянської доби. 

І якщо для зв’язку з могутнім Перуном або Сварогом волхву потрібно було докласти чимало зусиль, представники нижчого Пандемоніуму не складали для нього загадки.

Завдяки спілкуванню з потойбічними силами волхв володів даром знахарства – передбачення майбутнього. Рідко хто наважувався сперечатися з волхвом, щоб не зазнати на собі подальшої помсти з боку надприродних сутностей. 

Тому князь Олег і вірить волхву беззастережно, тому і відповідає йому старець “Волхви не бояться могутніх владик…”, адже у них є заступники, чия сила могутніша за будь яку світськоу владу.

Трагічна доля волхвів

Волхви впали жертвою політичних репресій і соціально-світоглядних катаклізмів – так можна сказати сучасною мовою. Поширення християнства в цілях об’єднання Київської Русі не просто виводило волхвів з соціальних відносин – воно ставило під сумнів їх сутність і силу. Культурна спадщина волхвів фрагментально збереглась в традиціях на тих землях, де християнство було впроваджено відносно пізніше, зокрема на терехнах Покуття, переплівшись згодом із християнськими обрядами.

Після приходу християнства волхви зазнали значних гонінь, а в самих християнських джерелах їх описують як тих, хто служили нечистій силі.

У багатьох регіонах повстання проти духовної і світської влади піднімали саме волхви, за що їх безжально знищували.

Пройшли часи більшість знань волхвів було втрачено І тільки набагато пізніше роль і ставлення до волхвів були значно пом’якшені.